Поради педагогам, які працюють в умовах інклюзивного навчання у закладах освіти.
1. Дотримуватись особисто-орієнтованого підходу, як в урочний, позаурочний час та в умовах карантину.
2. Враховувати завдання ІПР та індивідуального навчального плану.
3. Вивчити особливості дитини.
4. З’ясувати: чи надавалася допомога у ранньому та дошкільному віці, чи здійснювалася підготовка до школи, чи немає набутого негативного досвіду у попередніх закладах та психологічної травматизації.
5. Стимулювати у дитини позитивні емоції.
6. Формувати у дитини бажання вчитися, вдосконалюватися, ставати кращім.
7. Підтримувати у дитини впевненість у своїх силах та демонструвати її.
8. Створювати ситуації успіху, не допускати порівняння з іншими дітьми, не застосовувати жодних методів покарання.
9. Не перекидати свої обов’язки на асистента вчителя або других членів команди супроводу.
10. Дотримуватись педагогічного етикету у спілкуванні з дітьми, батьками, педагогами.
11. Не заохочувати дітей ласощами, подарунками, обіцянками.
12. Заохочувати до рівноцінної дружби з однолітками.
13. Не відокремлювати дитину під час уроків, змагань та святкових заходів.
14. Не акцентувати увагу дітей, батьків, колег, делегацій на присутність такої дитини у класі.
Не дотримання цих правил , поступово і безповоротно можуть сформувати відразу до школи ,що повністю знівелює саму ідею інклюзії.
Дитина з ООП у класі/групі
Правило № 1
Акцент на дитину. Пам’ятайте: перед вами — дитина, а не її особливості. Дитина з інвалідністю — окрема особистість з інтересами й уподобаннями. Нам варто змінити фокус із того, що дитина НЕ МОЖЕ, і сконцентруватися на тому, що вона МОЖЕ.
Вчителям варто сприймати індивідуальні відмінності учнів як корисний ресурс, а не як проблему.
Правило № 2
Знайомство
Ще до того, як до класу прийде учень з особливостями розвитку, в колективі слід створити сприятливу й дружню атмосферу. Для цього вчителю варто організувати окрему зустріч чи мінітренінг для батьків класу, щоб пояснити, у чому полягає особливість розвитку чи поведінки дитини з інвалідністю. Можна переглянути разом ролики про інклюзивне навчання чи конкретно про особливості розвитку або психіки саме цього учня-новачка.
Також вчителю добре було б познайомитися з батьками учня та розповісти, як все влаштовано в школі. А ще — детально поговорити про дитину. Адже побоювання вчительки інклюзивного класу теж можна зрозуміти: а раптом щось піде не за планом?
Буває і так, що батьки, наслухавшись різних історій, можуть навмисне приховати частину інформації, мовляв, «щоб дитину взяли до школи». Тож адміністрація школи має потурбуватись про створення атмосфери під час співбесіди з батьками, щоб ті відчули: вони прийшли в дружнє середовище, де їх готові не тільки слухати, а й чути.
Правило № 3
Розмова з майбутніми однокласниками
Батькам учнів варто поговорити вдома з дітьми: «До вас прийде дівчинка, яка погано бачить. Вона сидітиме за першою партою, а її зошит буде відрізнятись від твого». Або ж: «Разом із тобою у класі навчатиметься хлопчик з аутизмом. Він користуватиметься спеціальними книгами/картками. Буде добре, якщо ти і твої друзі приглядатимете, щоб ці речі завжди були поряд з ним. Або: «Якщо твоя нова однокласниця говоритиме замість слів певні звуки — це не тому, що вона якась невихована чи «не така». Вона просто не може інакше. У когось низький чи високий зріст, волосся — руде чи кучеряве. Ми різні, і в цьому особливість цієї дитини».
Правило № 4
Анкета із секретами
До першого знайомства з учителем батькам учня з інвалідністю варто розробити детальну анкету, яка розповість про всі важливі аспекти в спілкуванні з їхньою дитиною.
Саме так вчитель дізнається, що подобається цій дитині, а що ні. До прикладу, дитина потребує, щоб вчитель сідав поряд з нею, а не навпроти. Або ж не любить гучні звуки, тому треба подумати, як приглушити звук дзвоника в класі, щоб це не стало негативним тригером.
Правило № 5
Визначити суперсилу дитини
Гарний спосіб допомогти влитись у клас дитині з особливостями розвитку — визначити її суперсилу. Наприклад, вона вміє робити щось, чого інші не вміють. Дитина з порушеннями слуху користується жестовою мовою. «Чи знаєте ви хоча б одне слово жестовою мовою? Чи можете прочитати щось за допомогою шрифта Брайля? Тоді можете навчитись у нашого нового однокласника».
Правило № 6
Спокійно реагувати
Буває, що дитина з особливими освітніми потребами поводиться нестандартно: щось викрикує, ховається під стіл, закриває обличчя руками чи навіть падає. Вчителю варто налаштуватись на спокійну реакцію в таких випадках. Якщо дитина потребує допомоги — надати її і спокійним тоном проговорити: «Все нормально, так буває». Або сказати: «Окей, зараз Олесику комфортніше посидіти під столом».
Правило № 7
Командна робота
Дитина з особливими освітніми потребами має бути максимально залучена в процеси, що відбуваються в класі. Якщо це вечірка — дитина може допомогти створити декор, вийти на сцену та проявити будь-який зі своїх талантів.
Якщо це спортивні змагання — дитина з інвалідністю може вболівати за свій клас, тримаючи плакат. Головне — залучати учнів з ООП максимально, не відсторонювати й не ігнорувати.