– тонічний, що супроводжується появою пауз у мовленні або розтягуванням певного звуку;

– клонічний, що проявляється, як повторення звуків, складів або слів;

– змішаний.

Залежно від етіології розрізняють такі форми заїкання:

– неврозоподібна, що включає утруднену артикуляцію (порушення вимови слів, читання і письма);

– невротична, за якої поява і вираженість труднощів вимови пов’язані зі стресовою ситуацією.

Ознаки, на які варто звернути увагу:

Діти:

— Затинання, особливо в стресових ситуаціях.

— Страх говорити з незнайомцями або на публіці.

— Невпевненість у власному мовленні, уникання розмов.

Підлітки:

— Різкі зупинки або повтори звуків/складів.

— Мовне напруження, яке супроводжується мімічними або тілесними рухами.

— Сором’язливість, зниження самооцінки через мовлення.

Причини логоневрозу:

Психоемоційні травми: різка зміна звичного середовища, сварки в родині, страх, народження брата/сестри.

Генетична схильність: наявність заїкання в родині.

Неврологічні розлади: слабка нервова система, перенесені інфекції, родові травми.

Неправильне мовленнєве навантаження: занадто швидке або складне мовлення в оточенні дитини, двомовність.

Як допомогти?

Ефективними способами допомоги батьків у подоланні заїкання в дитини є:

– створення комфортної та доброзичливої атмосфери вдома;

– дотримання режиму дня з обов’язковим 10-годинним сном;

– розмірений темп навчання;

– оздоровлення та загартовування дитини (вітаміни, гімнастика, що поліпшує координацію, дихання і роботу серцево-судинної системи);

– виразна, спокійна, некваплива мова батьків;

– відсутність різких жестів і підвищення голосу в батьків;

– підтримка тактильним контактом, похвалою;

– можливість у дитини говорити в комфортному їй темпі тощо.

Найпопулярнішими методиками нормалізації мовлення при заїканні є:

– режим мовчання (4-6 денний період безмовного спілкування за допомогою спеціальних сигналів. Він ефективний для купірування судом мовного апарату, що стимулюють нові судоми);

– логопедична ритміка – це корекційне поєднання музики, мови і руху, що передбачає багаторазове повторення вироблюваних рухових навичок;

– дихальна та артикуляційна гімнастика для тренування артикуляційних органів і розвитку мовленнєвого дихання;

– поліпшення дрібної моторики, як способу стимуляції нервових центрів у мозку (зони, що відповідають за мовлення і рух розташовані дуже близько);

– масаж;

– голосові вправи для нормалізації мовленнєвої моторики тощо.

Логопедичні заняття —вправи для розвитку правильного дихання та артикуляції;

ігри на розвиток ритму, темпу мовлення;

методи співу, римування, читання вголос;

індивідуальна робота над вимовою, артикуляцією.

Психологічна підтримка — щоденна увага, прийняття, позитивна атмосфера, ігрова терапія, казкотерапія;

робота з психологом для зняття внутрішньої тривожності;

сімейна терапія для покращення атмосфери вдома.

Медичне обстеження — невролог.

Сприятливе середовище — без тиску, з підтримкою родини та вчителів.

Для усунення м’язового і психічного напруження при заїканні використовують техніки релаксації, які сприяють емоційній стійкості та концентрації. Нерідко призначають лікарські препарати, що заспокоюють нервову систему і розслаблюють м’язи структур мовного апарату.

Підготувала логопед ІРЦ Шуст О.В.