Мутизм проявляється у вигляді часткової чи повної відсутності мовлення у людини, яка має збережений слух і анатомо-фізіологічні можливості говорити. Це явище часто сприймають як “небажання” спілкуватися, однак насправді воно має глибоке психоневрологічне підґрунтя.

Чому виникає мутизм?

Причини можуть бути різними:

• психотравмуючі події (особливо у дітей, які пережили стрес або насильство);

• тривожні та депресивні розлади, що блокують мовленнєву активність;

• посттравматичні розлади (зокрема у військових, які пережили бойові дії чи акубаротравму);

• органічні ураження мозку, які впливають на здатність до мовленнєвої ініціації;

• селективний мутизм у дітей, коли мовлення є в безпечному середовищі, але зникає у незнайомих ситуаціях.

Чому потрібна комплексна терапія?

Мутизм — це не тільки про мовлення, це про нейропсихіатричний стан людини. Тому корекція завжди має бути командною:

• Логопедична терапія відновлює мовленнєві навички, поступово формує безпечний простір для комунікації, тренує звукову, мовленнєво-рухову та когнітивну активність.

• Психіатричне лікування та психотерапія допомагають знизити рівень тривоги, коригують психічний стан, знімають блоки, які не дають мовленню “вийти назовні”.

• Мультидисциплінарна співпраця (логопед, психіатр, психолог, іноді невролог) створює цілісну програму відновлення, де кожен спеціаліст відповідає за свою сферу.

Некомпетентне або однобічне втручання (наприклад, тільки психолог чи тільки логопед) не дає результату і може поглибити стан.

Тому в роботі з мутизмом ключове — поєднання логопедичної терапії з медичним супроводом. Тільки так пацієнт отримує шанс відновити не лише мовлення, а й якість життя.